Анотація
У статті аналізується різдвяні новели О. Генрі, який поєднав у своїх творах романтизм минулого, натуралістичність буденного та іронію сучасної йому дійсності. Звернення письменника до жанру різдвяної казки пов’язане із наявністю неоромантичного компонента в оповіданнях О. Генрі, його особливим світоглядом. Письменник у різдвяних новелах зберігав жанрові канони, витоки яких сягають у фольклорні казки та середньовічні містерії. Для різдвяних літературних традицій у першу чергу характерний специфічний хронотоп, оповідна нараторська манера, а також традиційна система героїв, композиція, сюжет. Незмінним у різдвяних творах є ідея чудового перевтілення світу чи окремого персонажа, який проходив через усі шари простору, що символізував устрій всесвіту. Випробування закінчувалися щасливо, оскільки свято Різдва приносить надію на відродження, на появу чуда спасіння й оновлення. Американський письменник створив власну різдвяну історію в межах естетичної програми та загальних художніх принципів, які сповідував. Історії, пов’язані з Святвечором та Різдвом Христовим, О.Генрі не об’єднав окремим циклом, а додав у майже усі збірки новел: «Дари волхвів» зі збірки «Чотири мільйони»; «Різдвяна панчоха Діка-Свистуна» зі збірки «Шляхи долі; «Різдво з несподіванкою» зі збірки «Серце Заходу»; «Різдвяний подарунок по-ковбойські» зі збірки «Коловорот»; «День, який ми святкуємо» зі збірки «Усього потроху». Кожна збірка письменника мала певне тематичне спрямування, коло героїв, акцент на певну авторську емоційність та художню ідею. Спільним залишається настанова автора на створення святкової атмосфери, нагадування про нужденних та знедолених, про необхідність милосердя та любові. О.Генрі зберігав головні принципи літературної різдвяної оповіді: присвята дії до Різдва; моральний урок, або, рятівний зміст; чудова подія (несподівана допомога, звільнення від біди, духовно-моральне перетворення людини, порятунок душі тощо); раптові оповідальні ходи та підпорядкування логіки сюжету подоланню несправедливості. Водночас майстер новели трансформував традиційний жанр, додавши до різдвяного сюжету іронію, парадоксальність, мовні стилістичні прийоми та фігури.
Посилання
Буркут І. Художні особливості хронотопу різдвяної прози : темпоральна зумовленість різдвяного оповідання. Слово і Час. 2012. № 11. С. 68–71.
Добродій В. Жанрові особливості різдвяного оповідання Дзвінки Матіяш «Різдво брата Заїки». Синопсис: текст, контекст, медіа, 2019. № 25(1). С. 40–47.
Колінько О. П. Різдвяні історії: Між дивом і реальністю (на матеріалі зарубіжної та української літератур). Вчені записки ТНУ імені В. І. Вернадського. Серія: Філологія. Журналістика. 2021. Том 32 (71). № 3. С. 171‑176.
Ленська С. Трансформація різдвяної семантики як засіб художнього моделювання антисвіту в українській малій прозі ХХ ст. Філологічний дискурс. 2016. Вип. 3. С. 59–70.
О. Генрі. Усього потроху. Харків: Фоліо, 2019. 444 с.
Осока С. На Різдво до Катьки. Три лини для Марії. Львів : Видавництво Старого Лева, 2020. С. 5-10.
Приймачук О. Міфопоетика різдвяних оповідань: (Чарлз Діккенс і українська література). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка. Сер. Літературознавство / редкол.: М. Ткачук, Р. Гром’як, О. Куца та ін. Тернопіль, 2012. Вип. 34. С. 303–314.
Kramer D. The heart of O. Henry. N.Y. Toronto, Rinehart, 2004. 323 р.
The Modern Art. A survey of the Short Story in English. Ind. Oxford Univ. Press, 1968.