ЕМОЦІЙНО-РЕГУЛЯТИВНІ СТРАТЕГІЇ У МОВЛЕННЄВІЙ ВЗАЄМОДІЇ: ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ АСПЕКТИ КОМУНІКАТИВНОГО ДИСКУРСУ

Анотація

Стаття присвячена аналізу впливу емоційної регуляції на якість та ефективність мовленнєвої комунікації в різних соціальних контекстах. На основі міждисциплінарного підходу розглядаються ключові стратегії управління емоціями (когнітивна переоцінка, усвідомленість, соціальна взаємодія) та їх відображення у вербальних і невербальних характеристиках мовлення. Емоційний інтелект (EI) виступає ключовим чинником, який впливає як на академічну успішність, так і на психологічне благополуччя студентів. Такі позитивні психологічні характеристики, як самомотивація, впевненість у власних силах та резильєнтність, виступають медіаторами у впливі емоційного інтелекту на результати навчання та ментальне здоров’я. Дослідження показує, що здатність до адаптивного регулювання емоцій корелює з комунікативною компетентністю, мовленнєвою гнучкістю та стійкістю до маніпулятивних впливів. Встановлено, що вибір стратегій емоційної регуляції впливає на лексико-граматичні особливості мовлення, його прагматичний потенціал та загальну ефективність комунікативного акту. Особлива увага приділяється практичним аспектам розвитку навичок емоційної регуляції як компонента мовленнєвої підготовки фахівців у сферах з високим комунікативним навантаженням, зокрема педагогів, психологів та фахівців з комунікацій. Запропоновано інтегративний підхід до формування емоційно-мовленнєвої компетентності як чинника професійної успішності. Теоретичний внесок цього дослідження полягає у систематизації та інтеграції наукових підходів до розуміння взаємозв’язку між емоційною регуляцією та мовленнєвою комунікацією. Виявлені патерни взаємодії емоційно- регулятивних стратегій та мовленнєвих особливостей можуть слугувати основою для розробки навчальних програм та тренінгових методик з розвитку комунікативної компетентності.